Дружина – це ще не сім’я. Розповідь
– Та яка сім’я? Про що ти, Галю? Сім’я – це коли діти. А ми з тобою так, зустрілися дві самотності. Під старість років.
– Це під яку ще старість? – обурилася пані Галина. – Мені всього-47 було, коли познайомилися з тобою.
Галя сильно посварилася з чоловіком. Вона в розмові назвала їх союз сім’єю, і Юрій обурився. Що за дурість! Вистачить вже повторювати: родина, родина. . . Набридло! Ось перший його шлюб – сім’я. І досі, до речі – сім’я! Там дочка, онуки.
Що? ! Галя розгубилася. За 10 років спільного життя всяке вона чула від чоловіка, але щоб таке. . . Значить, її син та онуки йому ніхто? Ось це новина!
***
10 років тому.
У Галини було все, що потрібно для щастя. Абсолютно. І грошова неважка робота. Та простора квартира. І хороша дача. І пристойна сума грошей на рахунку в банку. Ще у неї були здоров’я і відносна молодість (47 років). Дорослий успішний син. Який жив досить далеко, щоб не напружувати онуками.
Не було тільки у Галини чоловіка. Зі своїм вона розлучилася.
Чому розлучилася? Так безглуздий був її Пашка. Хіхоньки та хахоньки все у нього. Любив розповідати анекдоти. Так, не нудно з ним було. Так, ставився до неї з ніжністю, любив. І поїсти приготувати міг сам, і вдома забратися, якщо що. Батьком теж був хорошим. Але.
Заробляв мало. Це раз. Господар з нього ніякої. Це два. На дачі все у нього з рук валилося вічно. Все – сама. Машину купувати ніяк не хотів! Це три. Ледве змусила адже! Їздити зовсім не любить. Ну, який це мужик?
Подруги вічно заздрили: «Щаслива ти, Галю! » Втомилася лаятися з ними. Подумаєш, веселий, добрий, вміє варити борщ. Тьху. Не мужик – баба. А їй господаря в будинок завжди хотілося! Щоб на ньому. А вже борщ з котлетами вона собі і сама приготує.
Набридло Галині в кінці кінців. Розлучилася. Пішов Павло до матері жити, квартиру їй залишив. І дачу. Сказав, нічого йому не треба. Вже 3 роки жила одна жінка. Добре жила, треба сказати. Все встигала Галина. І працювала, і дачу в повному порядку містила.
Правда, за собою не стежила. Зовсім. Одягалася як попало. Була Галина симпатичною, але сама про це не знала. Кожен день в дзеркалі вона бачила просту жінку. Навіть дуже просту. Завжди такою була, з юності.
Це дивно, і напевно багато хто не повірить, але Галина все життя мала успіх у чоловіків. Якби вона захотіла, то заміж за ці 3 роки вийшла б раз 5 точно. Але не захотіла, ніхто не сподобався.
Юрко з’явився у житті Галини несподівано. І неждано. Нікого вона не чекала тому що. Він став її сусідом по дачі. Купив маленький, але навіть двоповерховий будиночок з ділянкою землі. Сад, город. Це були хороші дачі, в хорошому місці, в межах міста. Галина від будинку сюди на велосипеді добиралася буквально за 15-20 хвилин.
Познайомилися. Галя весела, працьовита. Відразу дуже сподобалася Юрію. Почали спілкуватися. Юрій розлучився кілька місяців тому. Симпатичний, старше її на 7 років. Теж дуже сподобався Галині. Якийсь він начальник на заводі, сказав. Відмінна машина у нього, і не тільки. Не бідний, загалом.
Дачу ось купив, давно мріяв тому що. Колишня дружина не хотіла, категорично проти була. Білоручка, одним словом. І взагалі, дістала вона його своїми заморочками з приводу зовнішності. Вічними салонами краси і фітнес клубами.
Все намагалася виглядати, як модель. Говорила – для себе, коли питав, для кого. Він-її і так любив. А потім виявилося. . . Було для кого! Так і розлучилися.
А тут Галина перед очима з’явилася. Не красуня, але було в ній щось таке, що погляд відводити не хотілося. Дивився б і дивився. . .
І все у неї в руках йде на лад. Полуниця яка наспіла! Кущика до кущика. Грядки красиві, доглянуті дерева. На дачі чистота і порядок. А адже зовсім одна, без чоловіка.
Стали спочатку через паркан спілкуватися. Потім на чай зайшов до сусідки. Так і почали зустрічатися. Галина та Юрій зійшлися. Навіть одружилися, Юра наполіг. Порядок у всьому любить він бо. Разом живуть? Значить, дружиною законної повинна бути йому жінка, а не співмешканкою якийсь.
Жили у Галини. А її дачу одразу ж продали. Навіщо їм дві дачі? Однією вистачить цілком. Тим більше що Юрію і колись особливо, на роботі весь час, втомлюється. Головний годувальник він у родині. Одна Галя управляється там. Навіщо дві? Ні до чого.
Пару років Юрій зазнав, а потім претензію до дружини пред’явив. Звільняється нехай. Бракує їм грошей. А вдома багато справ, не встигає все їх переробити Галя після роботи та у вихідні.
Як-то не відразу Галя зрозуміла, що роботи по дому у неї з заміжжям цим сильно додалося. Раніше, коли жила з Павлом, як-то непомітно і легко робилося. А тут. . .
Втомлюватися сильно початку. Може. . . Вік? 57 вже. І Юра не помічник їй. Він же старше її. Та й працює багато. Весь час зайнятий. Начальник, відповідальність.
А вдома Юра суворий. Любить, щоб підлога ідеально чисті були завжди. І обід з трьох страв, як годиться. Кожен раз приїжджає з роботи в обідню перерву. Щоб свіже було. На другий день суп їсти не буде, розігріте шкідливо.
І ось, минуло 10 років. І заявив чоловік Галині, що не сім’я вони.
І якщо раніше у Галини ще вистачало на все сил, адже вона думала, що для своєї родини старається. А тут виявилося, он воно як! Не сім’я. Тоді – що? Опустилися руки Галі. Вона знітилася.
Вона взагалі хто тут? Виходить, просто прибиральниця, куховарка і працівник на грядках? Притому абсолютно безкоштовно працює вона. За шматок хліба?
Кілька днів Галя все думала про це розмові. І вирішила все-таки з’ясувати, ким вона є, по суті, своєму чоловікові. І знову повернулася до цієї теми.
– Не сім’я, значить? А хто я тобі? – задала питання Галина своєму чоловікові.
– Не заводься, Галя. Просто прийми цю правду.
Юрій не хотів розмовляти на цю тему і обговорювати статус Галі в їх союзі.
– Ні, почекай. Сказав «а», кажи «б». Я тут хто?
– Галина, не задавай дурні запитання. Ми з тобою в законному шлюбі знаходимося, взагалі-то.
– Дружина, значить? – Галя замовкла, чекаючи відповіді.
Пауза затягнулася.
– Дружина, дружина! Заспокойся тільки, – Юрій явно нервував.
– А мені не треба від тебе позичені! Я тобі дружина чи хто?
– Я ж сказав – дружина.
– А колишня тобі ким була?
– Причому тут моя колишня?
– Відповідай на питання, будь ласка.
– Ну, дружина.
– І ви були сім’єю?
– Були.
– І є?
– Так.
– Може, ти взагалі шкодуєш тепер, що розлучився?
– Не говори дурниць!
І насправді не шкодував Юрій. А чого шкодувати? Він придбав більше, ніж втратив. Така поступлива дружина, як Галя – це рідкість в наш час.
А колишня вже давно знову вийшла заміж. І Юрій їй не потрібен взагалі. Правда, спілкуватися з донькою та онуками не забороняє. Він грошима добре допомагає. Так що, нехай. Поки що. А там подивляться.
***
Після сварки з чоловіком Галя задумалася. . . Не треба було роботу їй кидати. А то зовсім здичавіла. Подруг всіх розгубила. Будинок, кухня, магазини, дача – все її життя. І як виявилося, навіть сім’ї у неї немає.
Згадала раптом Галина про Павла, першому своєму чоловікові. Вже давно вона про нього нічого не чула. Спочатку він жив з матір’ю. Потім колишня свекруха померла. Павло продав квартиру і кудись поїхав.
Галя знайшла у себе телефон кращого друга Паші і зателефонувала йому. Так, поїхав давно. Живе в сусідньому місті. Ні, не один. Одружився. Дочка в школу пішла в цьому році вже! Все добре у нього.
Галя зателефонувала своєму синові, запитала про батька. Так, вони спілкуються. В гості приїжджав не раз. Онуків любить. Вони ж – сім’я! Чому, Галю, не сказав, що з батьком спілкується? Думав, вона буде проти. Щоб не засмучувати, нічого не говорив.
З сином Галя дуже рідко бачилася. Онуки рідні бачили її за 10 років всього рази три. Колись їй було тому що. Та і Юра завжди був проти, щоб її син з онуками приїжджав в гості до них. Так і віддалилися. Тому нічого і не знала вона, що з батьком син спілкується. Вона не питала, а він і не говорив.
Розплакалася Галя. Як же так вийшло? Чому? Виходить, у Павла, її колишнього чоловіка, дві сім’ї. А в неї. . . Жодної!
***
Розлучилася Галина з Юрієм. Молодець. Тому що і в 57 можна знайти своє щастя, якщо пощастить. Вона і знайшла. Познайомилася з чоловіком, живуть разом у цивільному шлюбі.
Правда, немає у неї тепер дачі. Але зате вона купила собі машину. Маленьку таку, жіночу. Вивчилася на права і їздить з величезним задоволенням.
У чоловіка велика сім’я – діти, внуки. Живуть в цьому ж місті. Постійно до них їздять у гості, допомагають, чим можуть.
Галина одразу ж, як почали разом жити, запитала:
– Скажи, я – твоя сім’я?
– Ти тепер – у моїй родині. А я – твоєму, – відповів їй чоловік.
———–
Правильно сказав, на мій погляд. Хоча, припускаю, може бути у кого-то й інша думка на цей рахунок.
Яндекс-картинки